Повна покрокова інструкція: Як визнати диплом іноземного педіатра у Словаччині. Інструкції, посилання, історична довідка.
«На перше рішення Міністерства освіти щодо визнання її медичних дипломів вона чекала п’ять місяців. Відхилили. Подала апеляцію. Безрезультатно. „Вони це навіть не читали“, — сумно каже вона. До такого висновку вона дійшла на підставі аргументів щодо відмови, які прочитала в рішенні.
„Мені незрозуміло, чому мені не визнали навіть предмет «педіатрія», при тому що я закінчила медичний університет як педіатр і пройшла більше годин навчання, ніж у вас у Словаччині. Справа в тому, що цей предмет у виші в Україні називається «дитячі хвороби», а у Словаччині — «педіатрія», — пояснює вона. Коли вона хотіла зустрітися з чиновниками, ті не виявили зацікавленості. «Я зіткнулася лише з небажанням зрозуміти мою ситуацію».
Різниця в навчанні, за її словами, полягає в тому, що у нас лікар спочатку навчається за загальним профілем, а потім спеціалізується. В Україні це окремий напрям, а отже, вони спеціалізуються з самого початку. Подібно до цього в нас влаштована стоматологія. Так само, як в Україні, навчалися й у нас до 1990 року. Таким чином, педіатри, які навчалися до цього року, проходили той самий тип навчання, що й український лікар-педіатр, диплом якої не хочуть визнавати».
Источник: Denník N
Джерело: Pravda
«Дмитрук вирішила спробувати свої сили в Чеській Республіці й була приємно здивована: там її кваліфікацію визнали всього за три місяці. Їй залишається лише скласти іспит, і вона зможе працювати там лікарем. Однак її родина хотіла б залишитися в Братиславі, тому вона намагається домогтися свого в Словаччині. Коли у 2018 році у неї знову нічого не вийшло, вона подала апеляцію. Тепер чекає на рішення суду.»
Джерело: Pravda
«Які перешкоди мають подолати іноземні лікарі, якщо хочуть працювати у нас за своєю спеціальністю?
Головну проблему я вбачаю в тому, що для їхньої інтеграції та підтримки відсутня система. І це стосується не лише лікарів, а й медичних сестер, фармацевтів чи акушерок. На кожному кроці на них чекає якась перешкода, тому весь процес і виявляється таким складним. Усе може загальмуватися вже на етапі визнання диплома про вищу освіту, а це ж найперший крок. Через це не можуть пройти, наприклад, педіатри з України, Росії та інших країн, коли бюрократам — вибачте за вираз — щось не подобається. Вони не шукають рішення, а шукають причини, чому це зробити не можна. Проблемою є й відсутність підготовки.»
Джерело: Pravda
Джерело: Pravda
«За інформацією RTVS, у подібній ситуації перебувають 30 лікарів. Ще кілька медичних працівників також зацікавлені в тому, щоб працювати у Словаччині, але планують подати заявку на визнання освіти лише тоді, коли стане чітко зрозуміло, які вимоги вони мають виконати.
«До мене звертаються лікарі, часто педіатри. На жаль, мені доводиться пояснювати їм ситуацію в Словаччині — те, що освіта автоматично не визнається. Досить багато хто вирішує виїхати за межі СР, у країни, де вони почуваються впевнено», — пояснила Альона Куротова з Міжнародної асоціації лікарів та медичних працівників у Словаччині.»
«Десятки українських дитячих лікарів у Словаччині досі чекають на визнання своїх дипломів. „Уже три чверті року ми вирішуємо питання, наприклад, щодо українського педіатра, який подав заяву про визнання освіти“, — зазначає Альона Куротова з Міжнародної асоціації лікарів та медичних працівників у Словаччині в прес-релізі. Оскільки він здобув освіту за спеціальністю «педіатрія», яка згідно із законодавством не є еквівалентною освіті у Словаччині, міністерство освіти звернулося за висновком до одного з медичних факультетів.»
Джерело: Zdravotnícky denník
«Визнання освіти лікарів з України у Словацькій Республіці
Ситуація у сфері охорони здоров’я в контексті нестачі лікарів у Словацькій Республіці є серйозною. У цій статті розглядається поточне законодавче закріплення медичної професії «лікар» у Словаччині. Вона також містить аналіз поточної ситуації щодо навчання та визнання кваліфікації лікарів, які отримали кваліфікацію в Україні та бажають здійснювати медичну діяльність як лікарі у Словаччині. Окремо розглядається правове становище українського лікаря у словацькому законодавстві. Мета роботи — на основі теоретичних знань та відповідних нормативних актів визначити можливості визнання освіти українських лікарів у Словаччині.»
Источник: ProHuman
«Після складання кваліфікаційного іспиту педіатри з України нарешті зможуть працювати у Словаччині. Хоча ці фахівці втекли зі своєї країни від російської агресії, у Словаччині вони досі не могли влаштуватися на роботу дитячими лікарями. Справа в тому, що в Україні система медичної освіти не гармонізована так, як у країнах ЄС. Зокрема, у нашого східного сусіда окремо навчаються лікарі загальної практики та педіатри. Однак дипломи педіатричних факультетів Словаччина не визнає.
Тепер це стане можливим. Українським педіатрам достатньо буде скласти одноденний іспит із миттєвою оцінкою результатів. Скласти його можна буде українською або російською мовою. Тест складається з 60 питань, до кожного з яких пропонується п’ять варіантів відповіді. Успішно складеним вважається той, хто правильно відповість на 75 відсотків питань.»
Джерело: Štandard
«Словаччина спростить процедуру визнання освіти педіатрів з України. Тепер вони зможуть скласти кваліфікаційний іспит українською або російською мовою, після чого розпочати стажування та працювати в амбулаторіях або лікарнях — так само, як і випускники словацьких факультетів.
Потім вони зможуть скласти додатковий іспит уже словацькою мовою для визнання диплома лікаря загальної практики.
Про це оголосив прем’єр-міністр Едуард Хегер, який тимчасово виконує обов’язки міністра охорони здоров’я.»
Джерело: www.health.gov.sk
«Після успішного складання іспиту їм визнають документ про освіту, що дозволить педіатрам працювати максимум 18 місяців у рамках тимчасового професійного стажування.
Після цього іспиту лікарі можуть скласти додатковий іспит зі словацької мови. «Результатом стане визнання диплома лікаря загальної практики, що діє на території всього Європейського Союзу», — додав Хегер.»
Джерело: Mediweb / HNonline
З власного досвіду можу сказати (пишу не голослівнo, кілька років адмініструю групу лікарів-педіатрів), що медики вміють самоорганізовуватися і допомагають один одному БЕЗКОШТОВНО. І тому впевнена, що відповіді на більшість питань Ви зможете знайти у професійних спільнотах, там багато хто пройшов цим шляхом. А «помагайлa» тягнутимуть гроші, але з досвіду колег, яких потім витягувала з проблем, допомога дуже посередня і неадекватно дорога фінансово.©Viktoriya Dmytruk
Olga Doubrovsky, мої висновки ґрунтуються не на чутках і не на особистій неприязні, а на конкретних фактах і прикладах моїх колег-лікарів, які вже мали досвід співпраці з цією фірмою. Розкажіть про «реальну допомогу» тим лікарям, які після подібної «допомоги» ще довго вирішували виниклі проблеми і з отриманням ВНЖ (посвідки на проживання), і з працевлаштуванням. В одному з випадків лікар, повіривши обіцянкам про роботу, переїхав до Словаччини, орендував житло, а потім кілька місяців чекав на працевлаштування, яке йому обіцяли.
Про проблеми з документами та інші подібні ситуації тут детально говорити не буду — це окрема тема.
Якби йшлося про одну людину, це ще можна було б списати на випадковість або невдалий збіг обставин. Але коли про схожі проблеми розповідає вже не одна людина, це дає підстави говорити не про поодинокий випадок, а про певну закономірність. Тому розповідати мені про те, наскільки «реальна» та ефективна допомога цієї фірми, точно не треба. Я роблю свої висновки на підставі конкретних фактів та досвіду колег.©Viktoriya Dmytruk